ПОСЛІ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до послі́пнути, послі́пти. З одинадцяти стріляло п’ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Янов., II, 1958, 226); * Образно. Для кособокого, ріденького проміння Вузьким замком висить кістляве, зле вікно Зі скельцями, посліплими давно (Бажан, Роки, 1957, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 341.