ПОСЛИ́ЗНУТИ і ПОСЛИ́ЗТИ, зне, док., розм.

1. Покритися слизом, стати слизьким; ослизнути. Уже м’ясо послизло (Сл. Гр.).

2. перен., фам. Зникнути, пропасти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Сл. Гр.).

Бода́й (неха́й і т. ін.) вони́ [всі] посли́знуть!; Бода́й (щоб і т. ін.) ви (вони́ і т. ін.) [всі] посли́зли! — уживається як проклін. Баглаї — ці воріженьки хижі, Так послизнуть нехай і вони! (Граб., І, 1959, 330); — Пошли на його лихо злеє, Щоб люди всі, що при Енеї, Послизли (Котл., І, 1952, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 339.

Послизнути, ну, неш, гл.

1) Сдѣлаться скользкимъ, покрыться слизью. Послизло сало. Черк. у. Уже м’ясо послизло. Черк. у.

2) Исчезнуть, пропасть (о многихъ). Щоб люде всі, що при Енеї, послизли. Котл. Ен. І. 8. Злії духи, так як мухи, всі уже послизли. КС. 1882. IV. 169.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 362.