ПО́СКРІБОК, бка, ч., розм. Остання хлібина із залишків тіста на дні та стінках макітри, діжі; вишкребок (у 1 знач.). Недобрий хліб, мабуть поскрібок (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 334.

Поскрібок, бка, м. Послѣдній хлѣбъ въ данный разъ печенья — изъ оскребковъ тѣста. Недобрий хліб, мабуть поскрібок. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 362.