ПОСКРОМА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., діал.

1. Шкребти якийсь час.

2. Почухати. Свирид поскромадив у потилиці (Мирний, III, 1954, 236); Мартиненко поскромадив собі потилицю (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 334.

Поскромадити, джу, диш, гл.

1) = Поскребти.

2) — потилицю. Почесать въ затылкѣ. Грицько… поскромадив потилицю і геть відійшов. Мир. Пов. І. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 362.