ПОСИДІ́ННЯЧКО, а, с., рідко. Пестл. до посиді́ння; // Сидіння надворі. [Маруся:] Ой, весна красна! що нам принесла? Принесла тепло і добреє літечко.. А старим бабам — посидіннячко, А господарям — поле орати, А господиням — на кроснах ткати (Н.-Лев., II, 1956, 462).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 319.