ПОСВІЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати холоднішим (про вітер, воду і т. ін.). Глянь: западає день, і вітер посвіжів (Зеров, Вибр., 1966, 468); В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі; вода у джерелах посвіжіла і зробилася чистою-чистою (Тют., Вир, 1964, 434); // безос. Похолоднішати (про погоду). [Орфей:] Вже вечоріє! Вже роса упала! [Амфіон:] Нічого. Посвіжіло, се і краще, тепер ми, відпочивши, надолужим (Л. Укр., І, 1951, 457).

2. Стати чистішим (про повітря).

3. Набути кращого, здоровішого вигляду (після відпочинку, купання і т. ін.); набратися сил, бадьорості; поздоровшати. Вона.. навіть помолодшала, лице посвіжіло, рухи жваві, енергійні, все робить бігом, за що не візьметься — горить в руках (Чорн., Визволення, 1949, 68).

4. перен. Стати яскравішим, густішим (про колір, забарвлення і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 311.