ПОСАТАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Розлютитися, оскаженіти від люті. Дидона гірко заридала І з серця аж волосся рвала І закраснілася, мов рак. Запінилась, посатаніла, Неначе дурману із’їла (Котл., І, 1952, 83); — Пусти! — кричав Микола, посатанівши од злості (Н.-Лев., II, 1956, 250); — Пригадуєте, як він посатанів, коли побачив вас? — розсміявся Суботін (Баш, На.. дорозі, 1967, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 309.