ПОСАТАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до посатані́ти. Посатанілий зі злості, все ще не випускав [Нікодим Пшестшельський] комісарових бакенбардів і торгав їх (Фр., III, 1950, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 309.