ПО́РІДКО, розм. Присл. до по́рідкий. Скрізь сон налягає. Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукає тільки у клепачку десь, ходячи по економії, сторож (Вас., II, 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 260.