ПОРЯТУ́НОК, нку, ч.
1. Уникнення небезпеки, звільнення від загрози смерті, загибелі і т. ін. Після розгрому свого механізованого авангарду гітлерівці, кидаючи в паніці техніку і важке озброєння, масами ринули в ліси. Там вони тепер, збиваючись в окремі гурти, розсипаючись дрібними групами, шукали собі порятунку (Гончар, III, 1959, 450); Надія на порятунок повертала сили знеможеним людям. Вони житимуть, вони знову ходитимуть по землі, побачать своїх дітей і друзів (Донч., III, 1956, 228); // Вихід з важкого, скрутного становища, звільнення від чого-небудь загрозливого, неприємного і т. ін. Шукаючи порятунку, робітники і селяни об’єднувалися для спільної боротьби проти експлуататорів (Ком. Укр., 10, 1969, 57); Цигуля випростався, лагідні очі спокійно і твердо дивились у безліч очей, і голосом притишеним спокійно-рішуче мовив: — Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! (Головко, II, 1957, 307); Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (Довж., І, 1958, 346).
Нема́ поряту́нку — про безвихідне, безнадійне становище. Це ж видима смерть здоганяє її [Соломію]! Тут нема вже порятунку. Ніхто й ніщо не поможе (Коцюб., І, 1955, 364).
2. Відведення від кого-небудь небезпеки, загрози смерті, загибелі і т. ін. — Подумай, Володько, який це народ, який великодушний народ… Хто послав би, як ми, своє найдорожче, свій цвіт, свої мільйонні армії для порятунку інших, для визволення Європи! (Гончар, III, 1959, 135); // Визволення кого-небудь з важкого, скрутного становища. Тепер фон-Берг був остаточно переконаний, що Гуля справді зробить усе для його порятунку, бо інакше він не приходив би з цим проханням (Петльов., Хотинці, 1949, 174); — Ще й сердиться за порятунок, — здивувався Мірошниченко (Стельмах, II, 1962, 12); // Усунення загрози знищення, зруйнування чого-небудь. Суховій хотів знищити сад, а ми всі, школярі, кинулись на порятунок (Донч., V, 1957, 213).
3. Те, що усуває загрозу загибелі, небезпеку, забезпечує вихід з важкого, скрутного становища тощо. — Гонить [Ніл] свою течію.. І на спекоту під сонцем безжальним роковані землі Зрошує — спраглим народам живий порятунок! (Зеров, Вибр., 1966, 364); — Єдиний наш порятунок, — повчала зайчиха, — це наші ноги. Хіба ми з нашими слабкими силами можемо битися з вовком або собакою? Отже, діти, наші задні ноги — це наш порятунок і наша гордість! (Ів., Ліс. казки, 1954, 33); // Допомога в небезпеці, у важкому, скрутному становищі тощо. Ми хочемо заложити собі касу, з котрої би був для нас порятунок у всякій потребі (Фр., V, 1951, 435); * Образно. Достигле жито хилиться.. і теж шукає порятунку в людини (Стельмах, І, 1962, 564).
Проха́ти (вола́ти і т. ін.) поряту́нку — кликати на допомогу. Вбито парубка серед села, і не знайшлося свідків. Ніхто не бачив, не чув нічого: шуряки, пробі, зчепилися на самоті в клуні й не прохали порятунку (Л. Янов., І, 1959, 310); Перегуда заволав порятунку (Кучер, Прощай.., 1957, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 304.