ПО́РЦІЙКА, и, ж., діал. Зменш.-пестл. до по́рція 2. Василь.. випив одну порційку грітої з медом горілки, далі й другу, третю (Фр., І, 1955, 136); Семен тремтячими руками взяв «порційку», що подала йому Дарка (Л. Укр„ III, 1952, 667).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 300.