ПОРФІ́РА, и, ж.
1. заст. Довга пурпурова мантія, символ влади монарха. Цар не спить,.. А мовчки долі, всемогучий, Дере порфіру на онучі (Шевч., II, 1953, 353); Василь Опанасович.. був зображений не на хмарах і не в царській порфірі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 47); * Образно. [Неофіт-раб:] Доки буде слатись під ноги їм, тиранам безтілесним, богам безкровним, неживим примарам, живої крові дорога порфіра? (Л. Укр., II, 1951, 240).
2. бот. Морська їстівна водорість червоного кольору. З чорноморських водоростей придатні для споживання морський салат, пухирник, лауренсія, гелідіум, порфіра (Наука.., 1, 1960, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 299.