ПОРУМ’Я́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до порум’я́нити.

2. у знач. прикм. Який зарум’янився, став рум’яним.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 294.