ПОРСКИ́Й, а́, е́.

1. Швидкий, прудкий, моторний, жвавий. Почувши волю, кінь порский Геть степом вибриком побрався (Греб., І, 1957, 117).

2. розм. Слизький. Мило таке порске — не вдержиш.

3. перен. Який уміє знаходити вихід із скрутного становища, вдається до хитрощів; виверткий. [Ярошенко:] Просив пробачення [Воронін] за вчорашню сутичку. Сказав, що вранці зайде для вичерпної розмови. [Бережний:] Новий маневр? .. Порский… Докази доведеться збирати крок за кроком (Лев., Нові п’єси, 1956, 94).

4. заст. Який легко розколюється, розчахується. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 289.

Порский, порськи́й, а́, е́

1) Рѣзвый, быстрый. О. 1862. V. Кух. 38. Порськенький хлопчик. Черк. у. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався. Греб. 354.

2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена. Брацл. у.

3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в’юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Кіевск. у. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Кіевск. у. Мило таке перське — не вдержиш. Кіевск. у. Ум. Порске́нький, порськенький. Котл. Ен. III. 72.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 354.