ПОРО́ЧНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. поро́чний. Реакційне буржуазне мистецтво намагається нав’язати думку про одвічну порочність людини (Рад. літ-во, 11, 1971, 5); Коли в ранній творчості Шевченко критикував окремі пороки тодішнього суспільства, то в поемі «Сон» він викриває порочність усієї кріпосницько-самодержавної системи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 287.