ПОРОХНА́ВІТИ див. порохня́віти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 285.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОРОХНА́ВІТИ див. порохня́віти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 285.
Порохнавіти, вію, єш, гл.
1) Истлѣвать, обращаться въ труху.
2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Камен. у.
3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 354.