ПОРОСНУ́ТИ, ну, неш, док., розм.
1. Розірвавшись, одірвавшись, випавши, посипатися, розсипатися по поверхні чого-небудь. Бублики з торби пороснули по сходах (Н.-Лев., IV, 1956, 300); Хіп! за добре намисто. Намисто пороснуло з шиї додолу (Мирний, І, 1949, 344); Тріснула сорочка, квасолею пороснули на долівку гудзики (Тют., Вир, 1964, 217).
2. перев. чим. З силою кинути, бризнути, сипнути і т. ін. Вітер усе збільшувався і нараз пороснув густим дощем (Епік, Тв., 1958, 304); // безос. Навіть сам Пелехатий [вовк] трохи розгубився, коли йому межи очі пороснуло дивним полум’ям (Загреб., Шепіт, 1966, 12).
3. перен. Зірвавшись з місця, швидко побігти, розбігтися в різні боки (про багатьох). Тут саме показався на порозі учитель. Усі пороснули по місцях (Мирний, І, 1954, 328); Першокласники горохом пороснули до виходу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 63).
4. З силою, раптово линути (про дощ). Він вийшов на рундук. Дощ пороснув йому у гаряче лице — густий та холодний (Мирний, II, 1954, 225); Дощ як поросне… Справжнісінький проливень (Вирган, В розп. літа, 1959, 286).
5. перен., рідко. Шпарко заговорити, закричати; заторохтіти, зацокотіти. — Чого ж я подла [підла]? .. — Ще не подла? ще не подла? — пороснула пані на всю кухню. — До паничів ходити?! (Мирний, III, 1954, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 283.