ПОРО́МЩИК, заст. ПОРО́НЩИК, а, ч., рідко. Те саме, що поро́мник. Іде хлопець та йде, і приходить до річки широкої та бурхливої.. Гукнув хлопець поромщика (Укр.. казки.., 1951, 287); Чорнів серед Росі порон, а на йому ледве мріла біла сорочка поронщика коло кодоли (Н.-Лев., II, 1956, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 282.