ПОРО́МНИК, рідко ПАРО́МНИК, заст. ПОРО́ННИК, а, ч. Перевізник на поромі. Коли Вікентій Петрович підійшов до порома, поромники здивовано перезирнулися між собою (Стельмах, Хліб.., 1959, 426); Взявся [Шелюженко] за трос, щоб допомогти поронникові гнати порон на той бік (Гончар, Маша.., 1959, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 282.