ПОРОЗЧА́ХУВАТИСЯ, уються, док.

1. Розчахнутися (про дерева).

2. Упавши на слизькому, порвати м’язи в паху; порвавши м’язи, загинути (про коней, волів, овець і т. ін.). Воли порозчахувались на слизькому.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 281.

Порозчахуватися, хуємося, єтеся, гл. То-же, что и розчахнутися, но во множествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 350.