ПОРОЗУМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОРОЗУМІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. перев. док. Досягати взаєморозуміння, доходити згоди з ким-небудь. — Коли справді ти по щирості кажеш, а не дратуєш мене, то ми не порозуміємося з тобою ніколи (Л. Янов., І, 1959, 129); — Молодець, Тимофію, — з почуттям говорить Січкар. — Молодець! Я так і знав, що з тобою можна по-людськи порозумітись (Стельмах, II, 1962, 38); Тарас певен, з молоддю він порозуміється швидко, мабуть, далеко швидше, ніж з колегами — професорами! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 392); // Домовлятися з ким-небудь про щось, погоджувати свої дії, вчинки і т. ін. Міський виділ вислав своїх делегатів до Пешту [Пешта], аби порозумітися з Кошутом про спільний план ділання (Фр., III, 1950, 323); Пожежну автомашину мали відправити за Дністер, але Трохим Задорожний порозумівся з уповноваженим по евакуації, і тоді машину залишили (Петльов., Хотинці, 1949, 15); Вони собі з вуйком Юрою і Грицем порозумілися, що має робити Василько в корчмі у Струка (Турч., Зорі.., 1950, 200); // Сходитися у поглядах, думках і т. ін. з ким-небудь. Видно було, що вони вже добре познайомились і порозумілись (Л. Укр., III, 1952, 622); Хлопці скоро порозумілися з юнгою і стали приятелями (Кучер, Чорноморці, 1956, 109); // Вносити ясність у взаємини з ким-небудь; відновлювати добрі стосунки, миритися з кимсь. — Дружина твоя… — Прохор підвів голову, глянув Зіньці в очі і сказав: — У матері сю ніч ночувала, а вранці прийшла, хотіла зі мною порозумітися. Ну, я не став її слухати (Шиян, Баланда, 1957, 159).

Порозумі́тися між собо́ю — досягти взаєморозуміння, дійти згоди; знайти спільну мову. Порозумівшись між собою, вони почали поволі посуватися до Галича (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122).

2. Розуміти один одного в процесі мовного спілкування. — Приїздять в село якісь люди, що не знають їхньої мови, через що не можуть порозумітися з ними [молдаванами] (Коцюб., І, 1955, 200); Марта майже зовсім не знала російської мови. Усманові вона теж давалась нелегко, а втім, це була єдина мова, на якій вони тільки й могли порозумітися… (Гончар, Маша.., 1959, 5); // Спілкуючись яким-небудь способом (жестами, знаками і т. ін.), розуміти один одного, незважаючи на незнання спільної мови. З Матвієм він [швед] вже міг порозумітися. То показував йому наздогад руками, то Матвій деякі слова розумів (Ірчан, II, 1958, 256); // Спілкуватися без допомоги мовлення. Ми [мурашки] коплемо [копаємо] підземні ходи, зводимо склепіння.., вміємо порозуміватися без голосу і знаходити дорогу в своїх безвіконних будовах (Фр., IV, 1950, 128).

Порозуміва́тися (порозумі́тися) без слів (мо́вчки) — про повне взаєморозуміння, при якому слова зайві. Про те, як Софія прийняла те освідчення, не було й речі.. Мати з дочкою без слів порозумілися (Л. Укр., III, 1952, 505); Миколай.. і Тимофій щось кінчали, порозуміваючися без слів (Хотк., II, 1966, 388); Порозуміва́тися (порозумі́тися) на ми́гах — вести розмову, спілкуватися за допомогою жестів, знаків і т. ін. Рабиням і служникам не дозволено розмовляти в присутності падишаха.. Навіть сам на сам порозуміваються вони в палаці на мигах, наче глухонімі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 340); Охорона маєтку найбільш ускладнювала справу.. — Мови не розуміють.. — Проте, може б, хоч на мигах якось порозумілися, та стражник, що до них приставлений, і близько не підпускає до них (Головко, II, 1957, 260); Порозумі́тися з півсло́ва — зрозуміти один одного з перших слів, з натяку. Андрій Орлик виявився людиною простої, щирої душі, і вони порозумілися з півслова (Чорн., Визвол. земля, 1950, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 280.