ПОРОЗСУПО́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Звільнити від супоні (коней). Вони порозсупонювали коней (Іщук, Вербівчани, 1961, 315).

2. перен., розм. Розсупонити, розв’язати все або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 279.

Порозсупонювати, нюю, єш, гл. Развязать супоню (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 349.