ПОРОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Розсунути все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. * Образно. Сонце порозсувало хмари блакитними руками і впало на землю великою зливою світла (Ю. Янов., II, 1958, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 279.

Порозсувати, ва́ю, єш, гл. Разсунуть, раздвинуть (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 349.