ПОРОЗПИ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, док., перех. Розпиляти (дошки, колоди і т. ін.). Були в мене в запасі дошки.. От я й привіз їх до Домки, порозпилював (Кучер, Прощай.., 1957, 410).

ПОРОЗПИ́ЛЮВАТИ², юю, юєш, док., перех.

1. Розпилити, перетворити на пил багато чого-небудь.

2. Розпорошити з силою (рідини, порошкоподібні речовини і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 276.