ПОРОЗНІМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. що. Відокремити все або багато чого-небудь одне від одного; розняти, роз’єднати все або багато чогось (про щось зімкнуте, з’єднане).
◊ Порозніма́ти роти́, рідко — те саме, що Роззя́вити ро́та (про всіх або багатьох) (див. роззявля́ти). Ріпники аж роти порознімали з диву, почувши таку раду (Фр., V, 1951, 379).
2. кого. Розборонити всіх або багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 275.