ПОРОЗКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозкрива́ти. Скрині порозкривані, на долівці купа одягу, на лавах кожухи валяються (Тют., Вир, 1964, 168); Очі у вовків люто горіли, впиваючись в оленя. Роти в них були порозкривані, і гострі зуби блищали в місячному сяйві (Трубл., II, 1950, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 274.