ПОРОЗКИСА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Розкиснути, намокнувши (про все або багато чого-небудь). Погані чоботи вдалися: небагато й походив по грязі, а чисто порозкисали, вода крізь ремінь іде (Сл. Гр.).

2. Стати грузьким, вкритися болотом (про дороги). Дороги порозкисали.

3. перен., розм. Утратити бадьорість; стати млявим, бездіяльним (про всіх або багатьох). — Чого це порозкисали? Похорон тут чи що? (Баш, Надія, 1960, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 273.