ПОРОЗГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Знищити перегородки, тини, огорожі і т. ін. між чим-небудь. * Образно. — Але просвіта колись згодом порозгорожує [порозгороджує] ті загати та опрічні загороди (Н.-Лев., І, 1956, 627).

2. Відгородити тинами, огорожами і т. ін., перегородити все або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 272.