ПОРИ́НУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пори́ну́ти 3.

◊ Пори́ну́лий у те́мряву — темний, неосвітлений. На сцені умовне і водночас ілюзорне середовище — сірі сукна у нерівномірних зборках. В поринулій у темряву драпіровці вгадується глухий ліс (Мист., 5, 1968, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 256.