ПОРИВА́Ч, а́, ч., діал. Коцюба. Хлопець сів на поривач і брикав по хаті (Стеф., І, 1949, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 254.