ПОРИ́В¹, у, ч., спец., рідко. Місце, де розірване, обірване що-небудь. Зв’язок могли перервати міни чи снаряди. Зв’язківці метнулися шукати порив (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 315).

ПОРИ́В², у, ч.

1. рідко. Різкий, раптовий рух; ривок. Одним сильним поривом Іван витягнув затичку (Фр., III, 1950, 131).

2. Раптове збільшення сили й швидкості вітру; дуже сильний повів, подув вітру. Від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс — уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба (Л. Укр., III, 1952, 243); При шквалі пориви вітру досягають семи балів (Трубл., Шхуна.., 1940, 247); // у знач. присл. пори́вами. Нерівномірно, час від часу різко збільшуючи силу й швидкість. Вітер з берега тут, на краю урвища, дув не поривами, як між кам’яниць міста, а постійно й безугавно (Смолич, Світанок.., 1953, 385); Хмара розповзлася по небі. Вітер, що дмухав поривами, доніс вільгість дощових крапель (Ю. Янов., II, 1958, 59).

3. Нестримне бажання, прагнення зробити що-небудь, досягти певної мети; потяг до чогось. Хотілось підскочити, розцілувати оторопілого Максима. Але вона стримала в собі той порив (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45); Весь він зараз в пориві до дії, внутрішня нервуюча енергія сповнює його всього (Гончар, II, 1959, 206); Весь радянський народ піднявся на захист Батьківщини. Країна перетворилась у величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом — розбити ворога, вигнати його з радянської землі, знищити фашизм (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 19).

4. Раптове внутрішнє збудження, приплив енергії; піднесення, запал. Давно вже він не відчував такої бадьорості, таких творчих поривів, дерзань (Дмит., Розлука, 1957, 97); Люди в якомусь шаленому захваті, пойняті радісним поривом,.. цілувалися, поздоровляли одне одного (Юхвід, Оля, 1959, 214); // чого. Бурхливий, раптовий вияв якого-небудь почуття, настрою і т. ін. Юзя в пориві каяття і любові взяла Зонину руку і притулила собі до уст (Л. Укр., III, 1952, 655); Його природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (Стельмах, І, 1962, 123); Анатоль відчув зловтішний порив радості, солодощі останньої хвилини (Кач., II, 1958, 388).

◊ З пори́вом — гаряче, пристрасно, із запалом. [Деві (з поривом):] Се я зробив! Зовсім не дядько Річард! (Л. Укр., III, 1952, 70); У (в) пори́ві — у стані сильного збудження, піднесення, хвилювання. У зал вносять прапор ВЛКСМ. Всі присутні в єдиному пориві піднімаються з своїх місць (Рад. Укр., 2.III 1957, 1); І, в пориві, підняла Маруся руки назустріч сонцю, обіллялась першим золотим його потоком, мов піднялася над землею, — і заспівала… (Хотк., II, 1966, 149); Хлопець в пориві припадає до її красиво викреслених вогкуватих губ (Стельмах, Хліб.., 1959, 480).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 252.