ПОРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і рідко ПОРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Реготати якийсь час. [Лукерія Степановна:] Учора вона реготала на всю леваду, що знайшлась нянька за дурничку, нехай ще й сьогодня [сьогодні] порегоче (Кроп., II, 1958, 273); Пореготати з самого себе — не гріх (Мик., Кадильниця, 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 250.