ПОРА́ЖЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. порази́ти, поража́ти. У повітрі новий надзвуковий літак протиповітряної оборони. Його ракетна зброя забезпечує пораження всіх сучасних швидкісних і висотних літаків (Рад. Укр., 11.VII 1961, 2).

∆ Пора́ження у права́х, юр. — засіб покарання за якусь провину перед суспільством, що полягає у позбавленні кого-небудь політичних і громадянських прав.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 246.