ПОРАЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., політ. Той, хто визнає за доцільне поразку уряду своєї країни у війні і бореться за неї; прибічник пораженства. [Кузь:] Ви тоді [1914 р.] шалену агітацію розвивали серед фабрично-заводського пролетаріату — аякже, оборонці! і ваша [есдеків] організація була легальна, в той час, як ми, більшовики, пораженці, мусили щомісяця новими паспортами запасатись (Тич., І, 1957, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 246.