Про УКРЛІТ.ORG

поражати

ПОРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРАЗИ́ТИ, ажу́, ази́ш, док., перех., рідко.

1. кого, уроч. Завдавати удару (перев. смертельного) якою-небудь зброєю; уражати. [Ратибор:] Нехай твій меч окови розірве І поразить Ахава (Коч., П’єси, 1951, 73); // Бити, знищувати (ворога). Як рад би був він тепер стояти коло неї і слухати її смілих, розумних розказів і поражати ворога по її показу! (Фр., VI, 1951, 125).

2. що. Влучаючи в ціль і т. ін., знищувати, руйнувати. На самохідних установках йшли зенітні ракети, які можуть поражати ціль на значних висотах (Рад. Укр., 2.V 1961, 1).

3. перев. безос., кому що. Виклика́ти хворобливі явища, зміни в окремих частинах організму. Йому поразило руки й ноги, так що не міг рушитися з місця, не міг ложки до рота піднести (Фр., VII, 1951, 11).

& Поража́ти в права́х, юр. — позбавляти кого-небудь політичних і громадянських прав з метою покарання за якусь провину перед суспільством.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 246.

Поражати, жа́ю, єш, сов. в. порадити, джу, диш, гл. Совѣтовать, посовѣтовать; помочь. Моя матінко, моя порадонько! та хто ж мене поражатиме, як ви поражали? Мил. 204. Єсть у мене отець-мати, та не хочуть поражати. Грин. III. 199. Ой порадь мене, мати, як мені на світі жити, як нелюбому годити. Мет. 279. І порадив мене щиро, куди прямувати. К. Досв. 86. А чи ж не можна тому шо порадити, щоб він (упирь) не ходив? Грин. II. 100.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 342.

вгору