ПОПІДВО́ДИТИСЯ, имося, итеся, док. Підвестися, встати на ноги (про багатьох). Іван і ще кілька солдатів попідводились з дна окопу (Мушк., Серце.., 1962, 307); Фінк клацнув закаблуками, відрекомендувався. Присутні неохоче попідводилися (Загреб., Європа 45, 1959, 295); // Підвестися яким-небудь способом (про багатьох). —Де горить, що горить? — почулося відразу з кількох боків. Люди перестали косити, попідводилися навшпиньки, дивлячись кудись за обрій (Чаб., Балкан. весна, 1960, 147); Хворі попідводилися в ліжках; // Прокинутися (про багатьох); // перен. Видужавши, почати ходити (про багатьох).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 202.

Попідводитися, димося, дитеся, гл. Подняться, встать (о многихъ). Насилу попідводились уранці, — так уночі почаділи. Харьк. Употребл. и въ ед. ч., когда глаголъ относится къ собирательному имени сущ. Хліб хоч і поліг трохи од гряду, а потому попідводився. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 329.