ПОПІДВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Підв’язати багато чого-небудь до чогось (кожне зокрема). У саду дерева попідв’язувала (Сл. Гр.); // Зав’язати вузлами багато чого-небудь, що звисає. Попідв’язуй коням хвости.
2. Обв’язати що-небудь чимсь (про багатьох); обв’язати багато чого-небудь чимсь (кожне зокрема). Попідв’язували ми вуха драними хусточками (Н.-Лев., IV, 1956, 316); Він підкотив мені штани.. і попідв’язував їх мотузочками понад колінами (Фр., II, 1950, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 202.