ПОПІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Прибити, приладнати що-небудь зісподу багатьох предметів. Гвіздками чоботи попідбиваю (Сл. Гр.).

2. Легкими ударами, поштовхами розпушити багато чого-небудь (подушки, перини і т. ін.). Молодиця попідбивала подушки.

3. Ударами повалити багатьох; // Ударами завдати пошкоджень (під очима, на обличчі і т. ін.). Мужик їй і очіпок збив, усі патли пообривав, і очі попідбивав, а далі.. водив по усьому Конотопу по вулицям [вулицях] (Кв.-Осн., II, 1956, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 202.

Попідбивати, ва́ю, єш, гл. То-же, что и підбити, но во множествѣ. Гвіздками чоботи попідбиваю. Я твої карі очі попідбиваю. О. 1861. IV. 83. Н. п. Оден король… попідбивав під себе багато країв і миру. Гн. II. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 328.