ПО́ПУСТ, у, ч.

1. Те саме, що по́пуск 1. — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23).

2. розм. Полегшення фізичного або душевного стану. Пані все нездужає та нездужає: ні смерті, ні попусту (Фр., II, 1950, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 242.

Попуст, ту, м.

1) = Попуск. Господь бо всякий попуст попускає. К. ПС. 46.

2) Облегченіе. Ані смерти, ані попусту. Ном. № 8220.

3) Одинъ изъ концевъ веревки въ рыболовныхъ снарядахъ перемет и кормак. Вас. 188, 189.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 341.