ПОПРОЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прочистити все або багато чого-небудь. Починалась тепла тиха осінь. Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і почали ловити кефаль (Н.-Лев., II, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 237.

Попрочищати, ща́ю, єш, гл. Прочистить (во множествѣ). Дороженьки попрочищала. Мил. 183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 339.