ПОПРО́СТАТИ, аю, аєш, док., діал. Попрямувати. Як ішли од вінця, дак не схотів [молодий] з нею й за хустку держатись, ідучи з церкви в парі. Покинув її і весільних, сам попростав до хати (Барв., Опов.., 1902, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 235.