ПОПРОРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Розірвати все або багато чогось, у багатьох місцях.

2. неперех. Лопнути, прорвати (про пухирі, нариви, гнояки і т. ін.).

3. перех., с. г. Повиривавши частину рослин, прорідити сходи. Ще треба попроривати буряки, бо ще таки густі (Сл. Гр.); Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, Квіт. береги, 1850, 153).

ПОПРОРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. Викопати де-небудь рови, рівчаки і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 234.

Попроривати, ваю, єш, гл. Разрѣдить, вырвавъ часть. Ще треба попроривати буряки, бо ще таки густі. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 339.