ПОПРОГИНА́ТИСЯ, а́ються, док. Прогнутися (про все або багато чогось). Хата Забєліних стоїть уже, мабуть, років сто. Глуха стіна підперта трьома колодами, вікна попрогиналися всередину, покрівля випнулась, як верблюжий горб (Автом., Так народж. зорі, 1960, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 233.