ПОПРОБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм.

1. Пробуркати від сну всіх або багатьох. Насилу дітей попробуркував (Сл. Гр.).

2. перен. Залучити до активної діяльності всіх або багатьох.

3. перен. Ви́кликати, збудити які-небудь думки, почуття і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 232.

Попробуркувати, кую, єш, гл. Пробудить (многихъ). Насилу дітей попробуркував.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 338.