ПОПРИСИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Присохнути до поверхні чого-небудь (про все або багато чогось; у багатьох місцях). — Чому ж ти не скинув [сорочку]? ..Воно ж попристає, поприсихає, поздираєш, ятритиметься… гірше буде! (Мирний, II, 1954, 214).

Язики́ [в ро́ті] поприсиха́ли — те саме, що Язи́к [у ро́ті] присо́х (у всіх або багатьох) (див. язи́к). — Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті поприсихали (Ю. Янов., І, 1954, 84).

2. Засохнути, стати висохлим (про все або багато чого-небудь); // Загоїтися (про пухирі, виразки і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 229.