ПОПРИПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Припнути до чого-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох. Впали ляхи, всіх забрали, Назад руки пов’язали, До коней поприпинали (Думи.., 1941, 213); Поставив коні, поприпинав, дав їсти та й сам до хати (Фр., II, 1950, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 228.

Поприпинати, на́ю, єш, гл. Привязать на веревку (многихъ). Назад руки пов’язали, до коней поприпинали. Гол. І. 155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 337.