ПОПРИМО́ЩУВАТИСЯ, уємося, уєтеся, док.
1. Примоститися, зайняти місце де-небудь (про всіх або багатьох). На східцях і на платформах попримощувались двома рядками сливе суспіль старці й старчихи (Н.-Лев., IV, 1956, 289); У темному коридорчику штовхалося чоловік тридцять людей. Деякі з них сиділи на лавах, деякі стояли, інші попримощувалися навпочіпки попід стінами (Тют., Вир, 1964, 194).
2. Розташуватися, розміститися де-небудь, біля чогось (перев. про будинки, селища і т. ін.). Декотрі [хатки] попримощувались на крутих боках долини і були підперті од низу височенькими стовпами (Н.-Лев., І, 1956, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 228.