ПОПРИКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, док.

1. перех. Прикотити все або багато чого-небудь. Діжки поприкочуємо сюди та тут і позамочуємо (Сл. Гр.).

2. неперех., розм. Прибути куди-небудь (про вози, машини і т. ін.); // Приїхати (про всіх або багатьох).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 227.

Поприкочувати, чую, єш, гл. Прикатить (во множествѣ). Діжки поприкочуємо сюди та тут і позамочуємо. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 337.