ПОПРИДУ́МУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Придумати що-небудь (про багатьох); придумати багато чогось. Турбаївське селище і якась Нова. А яка саме? Скільки тих Нових! — Не могли попридумувати їм назви! — гнівався [Анатолій] не знати на кого (Мушк., Серце.., 1962, 278); — Ти розумний вказувати, а попробуй сам. Норми такі попридумували, що доки віл виконає, сам ляже в борозну (Тют., Вир, 1964, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 226.