ПОПРИГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Пригнути що-небудь (про багатьох); пригнути багато чогось. Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби.. Розтопиривши крила й попригинавши ніжки, вони безперестанку гойдалися (Мирний, І, 1949, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 226.

Попригинати, на́ю, єш, гл. Пригнуть (во множествѣ). Попригинай бо мені рогачі, а то не беруть менчих горщиків. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 336.